відьомський
ВІДЬО́МСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до ві́дьма 1.
Аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Власт. відьмі (у 1 знач.).
– Ти ж придивися до неї – в неї й очі відьомські! (С. Васильченко);
Гримільді здалося, що в свекрушиних очах майнула зелена відьомська іскрина (І. Білик).
2. Стос. до відьомства.
І зараз в горщечок наклала [дівка-шептуха] Відьомських різних-всяких трав (І. Котляревський);
Чи то справді він умерлий, Тільки матері кохання Та відьомські міцні чари При житті його тримають?.. (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)