відьомський
ВІДЬО́МСЬКИЙ, а, е, заст.
1. Прикм. до ві́дьма 1.
Аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Кв.-Осн., II, 1956, 190);
// Власт. ві́дьмі (в 1 знач.).
Її страшне,жовте, відьомське обличчя зразу стало добрішим (Коцюб., І, 1955, 370).
◊ Відьо́мське ко́дло див. ко́дло.
2. Стос. до відьомства.
І зараз в горщечок наклала Відьомських різних-всяких трав (Котл., І, 1952, 154);
Чи то справді він умерлий, Тільки матері кохання Та відьомські міцні чари При житті його тримають?.. (Л. Укр., IV, 1954, 181).
Словник української мови (СУМ-11)