відігнаний
ВІДІ́ГНАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відігна́ти.
Табунець комарів то спускався над трапезниками, то знов, відігнаний парою з мисок, злітав (Т. Осьмачка);
Поволі їздили його тілохранителі [охоронці] – варяги Ульв і Торд. Десь весь час кружляли довкола, відігнані князем, звиклі до його незнаних примх (П. Загребельний);
Прибутки, одержані від продажу відігнаного бензину і гасу, мали йти на оплату державного податку, а також покриття вартості виробництва мазуту (із журн.);
// віді́гнано, безос. пред.
Як тільки втихомирились наші країни після страшенної війни й безладдя, серед которого одігнано Туреччину од Чорного моря й Дністра й пропала Польська держава, і як тільки знову почала рости в наших сторонах без перериву [перерви] наука, хоч і по чужих школах, так і почала рости поміж письменними українцями думка про наші громади, про волю їх і про спільність їх на всій нашій Україні (М. Драгоманов);
Щоб звільнити місце для іншої машини, нашого трудягу відігнано вбік (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)