відіменниковий

ВІДІМЕННИКО́ВИЙ, а, е, лінгв.

Утворений або похідний від іменника.

Як письменник, І. Багряний принагідно творить слова-оказіоналізми. Це здебільшого відіменникові дієслова: політикувати, зідіотіти, скалозубити, бандитувати (В. Русанівський).

Значення в інших словниках

1. відіменниковий — відіменнико́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відіменниковий — -а, -е, грам. Утворений від іменника. Відіменникові прислівники.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відіменниковий — ВІДІМЕННИКО́ВИЙ, а, е, грам. Утворений від іменника. Відіменникові прислівники.  Словник української мови в 11 томах