війстя

ВІ́ЙСТЯ, я, с., діал.

Вхід.

[Юда:] Вже ж не боронить вогненний меч до того раю війстя (Леся Українка);

Наче магнітною силою потягнений, подався [Огей] до війстя своїх сходів (Олесь Досвітній);

Бродяга встиг ізрубати кілька молодих сосен. Разом із Ничипором він приволік їх до печери і заклав ними війстя її (Ю. Яновський);

// Отвір.

Піч – без затулки – роззявила чорне війстя (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. війстя — ві́йстя іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. війстя — -я, с., діал. Вхід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. війстя — ВІ́ЙСТЯ, я, с., діал. Вхід. [Юда:] Вже ж не боронить вогненний меч до того раю війстя (Л. Укр., III, 1952, 134); Наче магнітною силою потягнений, подався [Огей] до війстя своїх сходів (Досв., Вибр., 1959, 375).  Словник української мови в 11 томах