військовий
ВІЙСЬКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до війська.
За Россю почувся військовий оркестр (І. Нечуй-Левицький);
Пройшов військовий поїзд і не спинився (Л. Смілянський);
Скіфія змогла відбити військовий похід перського царя Дарія, створити високу унікальну культуру (з наук. літ.);
// Прийнятий, установлений у війську, в армії.
Військове правило велить йому [дозорцеві] в разі опору навіть .. вживати [зброю] (І. Франко).
2. Стос. до військовослужбовця.
Людина була в військовій уніформі, а ті, що підходили за нею, були добре озброєні: шестеро автоматників із “фінками” напоготові (І. Багряний);
Військовий обов'язок;
// Власт. військовослужбовцеві.
Ось він [полковник] поздоровляє Надю, таким певним голосом, з таким штучним військовим поклоном (Леся Українка);
Горілий мав високий зріст і струнку, військову виправку (О. Десняк).
3. у знач. ім. військо́ве, вого, с. Одяг і спорядження військовослужбовця.
Вони повернулися разом з Валюшкою – обоє вже у військовому (Ю. Яновський).
4. у знач. ім. військо́вий, вого, ч. Те саме, що військовослужбо́вець.
Було велике товариство: 6 чи 7 старих паній.., військовий з генерального штабу (М. Коцюбинський);
Поруч з генералом стояв ще якийсь військовий у довгій бурці (Іван Ле і О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)