військовик
ВІЙСЬКОВИ́К, а́, ч., розм.
Те саме, що військовослужбо́вець.
При воротях, видно, вже ждали його, бо якийсь військовик, що стояв з рушницею, зробив закликаючий жест шоферові (В. Винниченко);
Тарас Григорович у своїй повісті “Близнюки” іронічно називає російських військовиків “усатое сословие” (О. Воропай);
Кадровий військовик .. був у високому чині (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)