війя

ВІЙЯ́, я, с.

Дишель у воловій упряжі.

Лаврін сидів на возі, спустивши ноги на війя (І. Нечуй-Левицький);

Заремба думав про те, що треба переробити війя для волів (Л. Смілянський).

Значення в інших словниках

1. війя — війя́ іменник середнього роду дишель  Орфографічний словник української мови
2. війя — ВІЙЯ – ВІЯ Війя, с. Дишель у воловому возі. Сергій сидів на передку, поставивши ноги на війя, поганяв биків (Григорій Тютюнник). Вія, вії, ор. вією, ж. Вживається переважно в множині: вії – волосинки, що вкривають краї повік.  Літературне слововживання
3. війя — -я, с. Дишель у воловому возі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. війя — ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛО діал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕ заст. (в упряжі плуга між двома парами волів).  Словник синонімів української мови
5. війя — Війя́, війя́, війю́, війя́м (н. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. війя — ВІЙЯ́, я, с. Дишло у воловому возі. Лаврін сидів на возі, спустивши ноги на війя (Н.-Лев., II, 1956, 308); Заремба думав про те, що треба переробити війя для волів (Сміл., Сад, 1952, 23).  Словник української мови в 11 томах
7. війя — Війя, війя с. Дышло у воловьяго воза. Kolb. І. 67. Рудч. Чп. 249, 250. Один чумак занедужав, на війє схилився. н. п.  Словник української мови Грінченка