війчастий

ВІ́ЙЧАСТИЙ, а, е, біол.

1. Покритий війками (у 3 знач.).

Над головою перехитуються кілька головок маку і чути, як сухе зерно шелестить у війчастих головках (М. Стельмах);

Є понад сто видів війчастих паразитів риб та безхребетних тварин (з наук. літ.);

Рослини фундука мають форму куща. Бруньки відхилені, яйцеподібні чи округлі, завдовжки до 3 мм, червонувато-бурі, з округлими, війчастими по краю, лусками (з навч. літ.).

2. у знач. ім. ві́йчасті, тих, мн. Тип найпростіших, що включає форми рухливі й прикріплені, одиночні й колоніальні; інфузорії.

Форма тіла війчастих різноманітна, розміри від 10 мкм до 3 мм (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. війчастий — війча́стий прикметник біол.  Орфографічний словник української мови
2. війчастий — -а, -е, біол. 1》 Покритий війками (у 2 знач.). Війчасте тіло анат. — товстіша частина судинної оболонки ока між сітківкою та кришталиком. 2》 у знач. ім. війчасті, -тих, мн. Клас плоских черв'яків-турбеляріїв.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. війчастий — ВІЙЧА́СТИЙ, а, е, біол. 1. Покритий війками (в 2 знач.). Найулюбленішими місцями мешкання нічниці війчастої., є дупла, горища, щілини скель, печери, підземелля і навіть шпаківні (Звірі.. Карпат.., 1952, 21). ◊ Війча́сте ті́ло, анат.  Словник української мови в 11 томах