війчастий
ВІЙЧА́СТИЙ, а, е, біол.
1. Покритий війками (в 2 знач.).
Найулюбленішими місцями мешкання нічниці війчастої., є дупла, горища, щілини скель, печери, підземелля і навіть шпаківні (Звірі.. Карпат.., 1952, 21).
◊ Війча́сте ті́ло, анат. — товстіша частина судинної оболонки ока між сітківкою та кришталиком.
Тривале напруження очей під час письма й читання викликав перевтому війчастого тіла (Шк. гігієна, 1954, 63.)
2. у знач. ім. війча́сті, тих, мн. Клас плоских черв’яків-турбеляріїв.
Словник української мови (СУМ-11)