війце
ВІЙЦЕ́, я, с., заст. Дишло в упряжі плуга, розташоване між двома парами волів.
От він узяв, нарвав війце і підпріг її, а жінку поставив за погонича (Сл. Гр.);
Старий Кажан, схопивши дубове війце, ..з силою махнув ним у повітрі (Цюпа, Три явори, 1958, 57).
Словник української мови (СУМ-11)