вік
ВІК, у, ч.
1. Тривалість життя людини, тварини, рослини.
Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (І. Котляревський);
Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить (Л. Костенко);
// Тривалість життя людини, тварини, рослини на певний момент.
Довгалюк жалкував, що з його віком та професією він не може взяти безпосередньої участі в війні (М. Трублаїні);
Дівчата йому подобались із самого малечку, але з певного віку Сашко з ними близько не товаришував. Не складалось (Ю. Покальчук);
Композитор, піаніст, диригент і органіст Фелікс Мендельсон захворів на інсульт і помер у віці 38 років (з наук. літ.);
На підготовчому відділенні ліцею навчаються 300 дітей віком від 6 до 14 років (з публіц. літ.);
// Період, ступінь у розвитку людини; літа.
Судді тебе й закони зап'ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І. Франко);
Стефанія не пам'ятає, щоби плакала. Принаймні в дорослому віці (І. Білик);
Багато дослідників відзначає, що юнацький вік – це період найбільш інтенсивного творчого дозрівання особистості (з наук. літ.);
// Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті.
Вибирай жінку на весь вік (прислів'я).
2. Те саме, що сторі́ччя.
Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І. Нечуй-Левицький);
Заговорив Вадим, прокидаючись, тихо: – Так, Маріє, і я люблю твою любов. Але я дивлюсь на нашу сучасність з ХХV віку, коли наша сучасність сива (М. Хвильовий);
Я пишу. Підо мною в генераловій квартирі дзвонять куранти, немов з далечі віків: мірно, журно, елегійно (М. Куліш);
В палаці посеред лісу лежить царівна, яка спить уже багато віків (О. Бердник).
3. з означ. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха.
Були віки Троянові, Літа Ярослава, Були бійки і Олега, Сина Святослава (С. Руданський);
В пісок я хочу голову сховати, Щоб лиш того не бачити й не знати. Та не ховаю. Бачу аж до дна Цей вік, що поробив нас жебраками (Д. Павличко);
Людина славна бути може І дбать про нігті разом з тим: Хто вік сучасний переможе? Царює звичай над усім (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
// Відрізок часу, який відповідає геологічному ярусові Землі.
Геологічний вік порід.
4. розм. Надзвичайно довгий час; вічність.
Сьогоднішній вечір їй віком здався (Панас Мирний);
Вік проживеш і не забудеш за цю пишну картину, як часом ніколи не забувається дивно гарний сон. Сонце вдарило з-за лісу червоним промінням на київські гори. Широка зелена Оболонь і Поділ вкрились тінню й потемнішали (І. Нечуй-Левицький);
Він нас учив найглибше поважати Святиню роботящої руки, – І увійшов наш Янка [Купала] у віки, Як образ Білорусії крилатий (М. Рильський);
Два роки всього прожив Гордій з мачухою, здавалося ж – віки (Є. Кротевич).
5. у знач. присл. Надзвичайно довго; завжди.
Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т. Шевченко);
Лежить він на рідному полі віки, Шумлять над ним трави і квітнуть квітки. Він бачить, як правнук за плугом іде, Як повно буяє життя молоде (О. Олесь).
(1) Бальза́ківський вік – вік жінки від 30 до 40 років (за іменем французького письменника XIX ст. Оноре де Бальзака, у творах якого більшість героїнь такого віку).
Вам доводилось чути розмову двох дам бальзаківського віку? (І. Кулик);
Що за дурниця вживати визначення “бальзаківський вік” для жінок після тридцяти років? (О. Іваненко);
(2) Біологі́чний вік – вік, що визначається залежно від стану обмінних, структурних, функціональних, регуляторних особливостей і пристосувальних можливостей організму.
– Все-таки ваш біологічний вік, молодий чоловіче, накладає свій відбиток на думки (М. Малиновська);
Якщо біологічний вік значно випереджає хронологічний, це свідчить про передчасне старіння (з наук.-попул. літ.);
Віджива́ти / віджи́ти своє́ (свій вік) див. віджива́ти;
Вік здівува́ти див. здівува́ти;
Закі́нчи́ти [своє́ земне́] життя́ (свій вік) див. закі́нчувати;
Занапаща́ти (запропаща́ти, перево́дити) / занапасти́ти (запропасти́ти, перевести́) життя́ (вік, до́лю і т. ін.) див. занапаща́ти;
На зла́мі вікі́в (столі́ть, епо́х і т. ін.) див. злам;
(3) Працезда́тний вік – період у житті людини, коли вона здатна працювати.
Дітей мали [батьки] багато – чотирнадцять – перемінний склад, з якого залишилося двоє – я й сестра (нині лікар). Решта померли в різний час, майже всі не досягнувши працездатного віку (О. Довженко);
(4) Сере́днього ві́ку – уже немолодий, але ще не похилого віку.
Коли ж гляне [Петро] – іде супротив його [нього] од хати середнього віку чоловік (П. Куліш);
Вона була людина середнього віку, убрана убого, але дуже чистенько (Леся Українка);
(5) У пова́жнім (пова́жному) ві́ці <�Пова́жного ві́ку> <�Пова́жний ві́ком> – не зовсім, не дуже старий.
На задніх лавах було тихо. Там сиділи [люди] поважні віком (Ю. Смолич);
За великим столом серед людей поважного віку сиділа Феня і механік МТС Сашко Гомін (М. Циба);
Недарма ж у поважному віці люди найбільше цінують спогади про дитинство і юність (із журн.);
(6) У похи́лім (похи́лому) ві́ці <�Похи́лого ві́ку> <�Похи́лий ві́ком (літа́ми)> – старий.
Троє з них уже в похилім віці, старенькі, а решта – нічого, у доброму ще здоров'ї (Остап Вишня);
Приїзд похилого літами, недужого Щепкіна до Шевченка, що вертався із заслання, в Нижній Новгород, був і буде високим взірцем для людей (М. Рильський);
(7) У присто́йнім (присто́йному) ві́ці <�Присто́йного ві́ку> <�Присто́йний ві́ком> – не дуже молодий, зрілий.
Він уже в пристойнім віці. Вже на тім'ї лисина. Та і літ йому за тридцять В паспорті записано (П. Дорошко);
Люди, навіть вельми пристойного віку, які опиняються в іншомовному оточенні, змушені швидко пристосовуватися до нових реалій і засвоювати чужу мову (з газ.);
(8) Фізіологі́чний вік – вік людини, що визначається рівнем її фізіологічного розвитку.
Як показали дослідження людей, що регулярно займаються медитацією, їхній фізіологічний вік набагато нижчий за хронологічний (з газ.);
(9) Хронологі́чний вік – період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту.
Згідно з сучасною класифікацією, заснованою на оцінці багатьох середніх показників стану організму, людей, хронологічний вік яких досяг 60–74 років, називають літніми, 75–89 років – старими, вище 90 років – довгожителями (з наук.-попул. літ.);
(10) Шкільни́й вік <�Шкільно́го ві́ку> – період життя в розвитку дітей, який відповідає часові їхнього навчання в школі.
Пам'ять у дітей молодшого шкільного віку розвивається у двох напрямках – довільності й усвідомлення (з навч. літ.).
△ (11) Бро́нзовий вік <�Бро́нзова доба́>, архл. – період в історії людства, коли поряд з кам'яними були поширені вироби з бронзи.
Бронзовим віком називають епоху, наступну після мідного віку. В цей час у виробництві знарядь праці та зброї, крім каменю, застосовували бронзу (з наук. літ.);
Перші знахідки бритви в Європі стосуються раннього періоду бронзової доби (з наук.-попул. літ.);
На берегах і на островах [Дніпра] жили люди кам'яного і бронзового віків (Г. Коцюба);
(12) Вік (епо́ха) Просві́тництва, іст. – період розвитку науки і культури антифеодального спрямування в Західній Європі XVII–XVIII ст.
Виховання завжди вважалося чи не найголовнішою місією навчання: і в епоху античності, й у вік Просвітництва, і в найновіші часи (з навч. літ.);
(13) Залі́зний вік <�Залі́зна доба́>, архл. – період ранньої історії людства, який характеризується виробленням залізних знарядь праці (ножів, сокир, посуду, зброї і т. ін.).
Залізна доба на території України представлена Черняхівською культурою (з наук. літ.);
(14) Кам'яни́й вік <�Кам'яна́ доба́>, архл. – великий доісторичний період часу, впродовж якого люди широко використовували камінь для виготовлення знарядь праці.
Найтриваліша історична епоха – палеоліт, або давня кам'яна доба. Вона недарма називається кам'яною, бо саме з каменем пов'язані найперші сліди людської діяльності (з наук. літ.);
На Донеччині біля села Антонівки Мар'їнського району знайдено три стоянки людей кам'яного віку (з наук.-попул. літ.);
(15) Мі́дний вік <�Мі́дна доба́>, архл. – епоха переходу від неоліту до бронзового віку; час появи міді та виробів з неї (знарядь праці, зброї і т. ін.).
В епоху мідного віку на території нашої країни жило і працювало населення багатьох археологічних культур (з наук. літ.);
Мідна доба на території України представлена Трипільською культурою (з наук. літ.);
(16) Новокам'яни́й вік <�Новокам'яна́ доба́>, архл. – найпізніший період кам'яного віку; неоліт.
Байкальська історико-географічна експедиція досліджувала десять стоянок новокам'яного віку (з публіц. літ.);
У VII–ІІІ тисячолітті до н. е. настала новокам'яна доба (з наук. літ.);
(17) Сере́дні віки́, іст. – період європейської історії, що охоплює час від падіння Римської імперії і Великого переселення народів до епохи Відродження та Реформації (кінець V – кінець XV століття).
Ще в середні віки мужні чеські воїни, очолювані легендарним народним героєм Яном Жижкою, стояли пліч-о-пліч з героїчними смоленськими полками, з київськими й волинськими козаками на ратному полі під Грюнвальдом (з публіц. літ.);
Чую над нами подих середніх віків: от лицар грає на бандурі, дама його серця виходить на замкову високу башту, на високий повітряний балкон (І. Нечуй-Левицький).
◇ Випада́ти / ви́пасти на віку́ див. випада́ти;
Вихо́дити (іти́) / ви́йти з літ (з ро́кі́в, з ві́ку) див. вихо́дити;
(18) Від вікі́в – завжди, весь час.
А знаєте ви, що за сила В тій мові, в законі тому? Вона від віків нас водила, Мов стовп огняний через тьму (І. Франко);
Блимає той камінь .. і кам'яними очима своїми глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як гнітив від віків (В. Стефаник);
Поміщики кинулися розкопувати кургани, що від віків стояли на їхніх землях (з наук.-попул. літ.);
Відслужи́ти своє́ (свою́ слу́жбу, свій вік) див. відслу́жувати;
Вік згорюва́ти див. згорюва́ти;
Вік калата́ти / скалата́ти див. калата́ти;
Вік (рідко віки́) вікува́ти / звікува́ти див. вікува́ти;
Вкороти́ти (зба́вити, прикороти́ти) / вкоро́чувати (збавля́ти, прикоро́чувати) ві́ку (вік, життя́) див. укоро́чувати;
Волочи́ти життя́ (вік, дні [за дня́ми]) див. волочи́ти;
Доби́ти / добива́ти ві́ку див. добива́ти;
(19) До ві́ку [ві́чного]:
а) усе життя; протягом усього життя.
Невже мені отак до віку каратись? (Панас Мирний);
І нехай краще ми будемо до віку вічного в латаній сіром'язі ходити, аніж людськії сльози квартами міряти (із журн.);
б) ніколи.
Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ-сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі (П. Куліш);
У думці ж він відзначив, що коли б Хвостенко зараз видав його, він не простив би йому цього до віку (В. Малик);
Так от в сьому хвилястому та зеленому кутку Звенигородського повіту є двоє сіл: Моринці і Кирилівка, яких до віку вічного не забуде український народ (з публіц. літ.);
Дожива́ти / дожи́ти [свого́] ві́ку ([свій] вік) див. дожива́ти;
До ско́ну вікі́в див. скін;
До су́ду, до ві́ку (до су́ду-ві́ку) див. суд;
Зав'яза́ти / зав'я́зувати світ (рідко сві́ту, вік, ві́ку) див. зав'я́зувати;
Загуби́ти (стра́тити) вік див. загу́блювати;
Зажива́ти / зажи́ти чужо́го ві́ку див. зажива́ти²;
Заїда́ти / заї́сти вік див. заїда́ти;
(20) З ві́ку – від природи, від народження.
Ледащо – з віку ледащо (приказка);
(21) Золоти́й вік:
а) (кого, чий) найкращий період у чиєму-небудь житті.
Важко задумався Ласій над власною долею. Хоч круть-верть хоч верть-круть, а закінчився, виходить, його золотий вік (Ю. Збанацький);
б) (чого) найбурхливіший період у розвитку, у проходженні і т. ін. чого-небудь.
– З половини двадцятих по шістдесяті роки був у нас золотий вік панського панування (Панас Мирний);
Жучка відчула, що золотий вік її життя кінчився (Б. Антоненко-Давидович);
З пре́дка (з пре́дка-ві́ку) див. пре́док;
З сивини́ (рідко з сиви́зни́) вікі́в (столі́ть) див. сивина́;
Із тьми вікі́в див. тьма¹;
Кінча́ти / кінчи́ти вік (життя́) див. кінча́ти;
Корота́ти вік (літа́) див. корота́ти;
(22) Мафусаї́лів вік – глибока старість, довголіття.
Він вигадав байку і про Найду: нібито цей чернець є Богун, якому Господь послав Мафусаїлів вік і якого призначив стати на чолі повстанців (М. Старицький);
(23) На вік вікі́в <�На ві́ки́ вікі́в> – назавжди.
[Міріам:] Так слухай же: чи в огняній геєні, чи в темряві без краю доведеться мені на вік віків з душею пробувати, та радощі моєї не зруйнує сам князь темноти (Леся Українка);
І думав я .. Про подвиг многорічний, що лишився На вік віків, нетлінний і поднесь [понині] (М. Рильський);
Пам'ятаю: останньою думкою при прощанні з північною столицею було: нам сюди дорога заказана на віки віків (Ю. Мушкетик);
(24) На віку́, перев. чиєму:
а) у житті.
– Як тільки свінуло, я прийшла сюди, блукала кругом палацу, никала по садку, щоб глянути на тебе востаннє на моєму віку, – сказала Подозя (І. Нечуй-Левицький);
Омелько ще перший раз на віку йшов із вечерею, то мати йому й приказувала: – Гляди ж, Омелечку, не поперекидай (Олена Пчілка);
б) протягом життя.
[Ряженко:] На віку, як на довгій ниві, – чого з козаком не буває (І. Микитенко);
Слідом за ними виїхав Демид Попович, присадкуватий козак, що багато натерпівся на віку своєму (О. Довженко);
(25) На (по) ві́ки ві́чні:
а) назавжди, навічно.
Єзуїти ставили свої масивні колегії неначе на віки вічні, неначе сподівались, що ніяка сила, навіть самі пекельні брами, не спроможуться розваляти їх (І. Нечуй-Левицький);
Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилась, земля б стала вільною від панів, бо й сама пам'ять про них щезла б на віки вічні (М. Коцюбинський);
б) ніколи.
Якийсь Кривоніс розбив князя Вишневецького! Не подарую я йому цього по віки вічні, хоч би і мені самому довелось накласти головою (І. Нечуй-Левицький);
Не багряницею, не злотом – Живою кров'ю він [Т. Г. Шевченко] кипить. Тому його людським кіотам По віки вічні не вмістить (М. Рильський);
в) завжди, постійно, весь час.
Гришка мусить мотати до лісу шукати справжніх “друзів”, каятися за свій гріх поліцейський, клястися, що віднині і на віки вічні він знищуватиме німців на всі сто процентів (П. Автомонов);
На роду́ (рідше на віку́) напи́сано <�На роду́ напи́саний> див. напи́саний;
На схи́лі (на схи́лку, на поко́ті) ві́ку (літ, життя́ і т. ін.) див. схил;
Пережи́ти себе́ (свій вік) див. пережива́ти;
Поба́чити ві́ку див. поба́чити;
(26) По вікові́чні віки́, уроч. – назавжди, навічно.
Ми українці, спрадавна й по віковічні віки В землю свою коріньми, наче дуби, вросли (В. Бичко);
Позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку) див. позбавля́ти;
(27) По́ки [й] ві́ку (вік, життя́ і т. ін.):
а) до самої смерті.
– Я його любитиму, поки мого життя... (Марко Вовчок);
– Не сердьтесь, діти! – казав до їх [них] Джеря. – Проп'ю свою біду, та й закаюсь пити, поки й мого живоття... (І. Нечуй-Левицький);
б) ніколи.
Поки вік забуть несила Ні пісень, ні днів булих (П. Грабовський);
Пха́ти вік (біду́, життя́) див. пха́ти;
Раз на віку́ див. раз¹;
Сивина́ вікі́в (столі́ть) див. сивина́;
Сяга́ти [свої́м корі́нням] в давнину́ (в мину́ле, в глибину́ вікі́в) див. сяга́ти;
Три чи́сниці до сме́рті (до ві́ку) див. чи́сниця;
(28) У віка́х:
а) назавжди, навічно.
Коли людина іде на смерть за вітчизну, то ім'я її потім прославляють у віках (Ю. Винничук);
Поезія Т. Шевченка прославила його в віках (із журн.);
б) завжди, вічно.
Люди твердо вірили, що церква міцна і буде стояти у віках (із журн.);
в) який існує вічно; вічний.
– Ті, що Україну воздвигли, вони у віках (О. Гончар);
Тут [у бою] не було осібних людських життів, жодна людська плоть зокрема не мала ваги, мало вагу щось інше, більше – те, що там, за спинами, у віках (Ю. Мушкетик);
У тьмі вікі́в див. тьма¹;
Ці́ла ві́чність <�Ці́лий вік> див. ві́чність.
Словник української мови (СУМ-20)