Період у 100 років, що відраховується від 1-го року (напр., XX ст. включає 1901-2000).
Універсальний словник-енциклопедія
Значення в інших словниках
вік —
(існування живого організму) життя; мн.: літа, роки, дні, (дуже довгий час) віки, вічність.
Словник синонімів Полюги
вік —
вік 1 іменник чоловічого роду тривалість життя; період, ступінь у рості, розвитку людини; надзвичайно довгий період вік 2 іменник чоловічого роду сторіччя; епоха
Орфографічний словник української мови
вік —
Конкретна, відносно обмежена у часі ступінь психологічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, яка характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психічних змін.
Словник із соціальної роботи
вік —
Століття, сторіччя; (кам'яний) епоха, ера, доба; (людський) життя, поет. дні; (молодий) літа, роки; П. вічність; ПР. вічно, завжди.
Словник синонімів Караванського
вік —
[в'ік] -ку, м. (на) в'іку і (ў) в'іц'і, мн. в'іки, в'ік'іў
Орфоепічний словник української мови
вік —
-у, ч. 1》 Тривалість життя людини, тварини, рослини. || Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. || Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вік —
1. сторіччя, доба 2. це життя людини
Словник чужослів Павло Штепа
вік —
ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (І. Котляревський); Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить (Л.
Словник української мови у 20 томах
вік —
вік: ◊ козя́чий вік підлітковий вік (ср, ст): У львівській гімназії більшість з нас переходили тоді т.зв. “козячий” вік, з одного боку, ми, як діти, робили пакості вчителям, передавали собі наївні записки, гралися в “цюцюбабки”, а з іншого боку...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вік —
Бог знає який вік, най закурить чоловік. Ніхто не знає, що може статися, та аби не журитися, треба закурити. Вік живи, вік учись, а таки дурнем умреш. Життя закоротке, щоб всього навчитись. Досвід є необмежений, як і наука.
Приповідки або українсько-народня філософія
вік —
(-у) ч.
Словник жарґонної лексики української мови
ВІК —
• "ВІК" - тритомна антологія нової укр. л-ри, присвячена 100-річчю з часу опублікування поеми "Енеїда" І. Котляревського (1798). Уклав В. Доманицький з участю видавничого гуртка київ. молоді. У 1900 вийшов 1-й том, куди включено поезію 1798 — 1898.
Українська літературна енциклопедія
вік —
I (віки), вічність, доба, епоха, століття, сторіччя Фразеологічні синоніми: атомний вік; бронзовий вік; вік (чий, напр. Хмельниччини); геологічний вік; кам'яний вік; середні віки; цілий вік (прен. напр. не бачити) II див. вічно; ніколи
Словник синонімів Вусика
вік —
ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т.
Словник синонімів української мови
вік —
Вік, ві́ку, ві́кові, на віку́, у ві́ці; віки́, -кі́в, -ка́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вік —
ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав спільно віку жити (Котл., І, 1952, 225); Минула половина її літ, а вже вдавалось, що Нимидора доживає свій вік (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
вік —
Вік, -ку м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном.
Словник української мови Грінченка