вікнина

ВІКНИ́НА, и, ж.

1. Отвір у стіні для вікна.

Будинок дихав пусткою через чорні вікнини поверхів (С. Тудор);

Через деякий час валили дзвін, вживаючи линву і дерев'яні пристрої. Заблищав він проти світла, вихилений з вікнини (В. Барка);

* Образно. Буйна зелень вуличних посадок та присадибних садків проривалась тільки в одному місці величезною вікниною .. стадіону (Ю. Смолич).

2. діал. Вікно (у 1 знач.).

– Так ви вже тут не вперше? – Ще б уперше! Я звідси родом .. – Із самих Клеченців? – Та ні! Оно – з Матвіївки, – вказав я у вікнину На дальню гору з вітряками (І. Вирган).

3. перен. Те саме, що вікно́ 3.

Болото згори було бруднувато-сіре, рудяве; у вікнинах між очеретових нетрищ синьо блимала вода (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. вікнина — -и, ж. 1》 Отвір у стіні для вікна. 2》 діал. Вікно (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Вікнина — Ві́книна іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. вікнина — ВІКНИ́НА, и, ж. 1. Отвір у стіні для вікна. Будинок дихав пусткою через чорні вікнини поверхів (Тудор, Вибр., 1949, 288); *Образно. Буйна зелень вуличних посадок та присадибних садків проривалась тільки в одному місці величезною вікниною..  Словник української мови в 11 томах
4. вікнина — Вікни́на, -ни ж. 1) Прорубь въ стѣнѣ для окна. 2) Не заросшее водорослями мѣсто на болотѣ. 3) Воронка водоворота.  Словник української мови Грінченка