вікнина
ВІКНИ́НА, и, ж.
1. Отвір у стіні для вікна.
Будинок дихав пусткою через чорні вікнини поверхів (Тудор, Вибр., 1949, 288);
*Образно. Буйна зелень вуличних посадок та присадибних садків проривалась тільки в одному місці величезною вікниною.. стадіону (Смолич, ІІІ, 1959, 502).
2. діал. Вікно (в 1 знач.).
— Так ви вже тут не вперше? — Ще б уперше! Я звідси родом.. — Із самих Клеченців? — Та ні! Оно — з Матвіївки, — вказав я у вікнину На дальню гору з вітряками (Вирган, В розп. літа, 1959, 209).
Словник української мови (СУМ-11)