віковічно
ВІКОВІ́ЧНО.
Присл. до вікові́чний.
В солодких пахощах землі, в радісних співах птах та кузьок, в шовковій блакиті неба, всюди-всюди; в тонких струмках вітру, в білих легкограційних хмарах віковічно переливається і живе вона [краса] (М. Івченко);
Хміліє мед у вуликах сухих, Бджола бринить, як промінь, віковічно, І плід – мов серце яблунь молодих, У груди саду гупає ритмічно (А. Малишко);
За брязкотом ланцюга і криком сойки над вербами пес застрибнув у човен; ріка побуріла, сонце навзаходи віковічно продирало півсутінь (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)