віковічнити

ВІКОВІ́ЧНИТИ, ню, ниш, недок., кого, що.

Увічнювати.

І не взяв [Єгова] багачів-дукачів, Що всю землю плюндрують, Людським злотом і потом собі Домовини мурують. І не взяв красунів-джиґунів, Що на лірах брязкочуть І свій хист у мармурі, в піснях Віковічнити хочуть (І. Франко);

Подвиг борців за свободу слід віковічнити постійно (із журн.).

Значення в інших словниках

1. віковічнити — вікові́чнити дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. віковічнити — -ню, -ниш, недок., перех., діал. Увічнювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віковічнити — ВІКОВІ́ЧНИТИ, ню, ниш, недок., перех., діал. Увічнювати.  Словник української мови в 11 томах