вільнодумець
ВІЛЬНОДУ́МЕЦЬ, мця, ч.
Людина, якій властиве вільнодумство; вільнодум.
Він бачив у Гердері тільки одно – вільнодумця та єретика (І. Франко);
Вільнодумець [Пушкін] .. безмежно поглибив свою ненависть до рабства, свою любов до волі (М. Рильський);
Єзуїтська колегія замінить пауперську катедральну школу, виховуватиме вона не вільнодумців, .. а вірних слуг святого костьолу (Р. Іваничук);
Великий художник К. Брюллов був вільнодумцем у питаннях релігії (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)