вільнолюбний
ВІЛЬНОЛЮ́БНИЙ, а, е.
Який любить волю, прагне до неї; свободолюбний.
Власники душ, повернених у робоче бидло, .. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (М. Коцюбинський);
Вільнолюбний народ;
* Образно. Неволя тяжко душила вільнолюбне серце Кореня. Не міг він примиритися з рабством (О. Бердник);
// Який відбиває свободолюбні думки.
Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець (М. Стельмах);
Немає страшнішої публіки, ніж співчуваючий ліберал перед лицем загрози. Куди одразу ділося і співчуття, і вільнолюбні погляди? (І. Жиленко).
Словник української мови (СУМ-20)