вільнолюбство
ВІЛЬНОЛЮ́БСТВО, а, с.
Властивість за знач. вільнолю́бний.
Щось сказав він про тих, хто живе, як худоба, бо розпуста, вільнолюбство і злодійство ходять у парі (Валерій Шевчук);
Життя в оточенні селянської бідноти, передова художня література розвивають у А. Тесленка вільнолюбство, критичне ставлення до релігії (з навч. літ.);
Г. Хоткевич зриває маску “революційності” з тієї польсько-шляхетської інтелігенції, яка чваниться своїм демократизмом, вільнолюбством, героїзмом, а в той же час не визнає права на таку ж свободу за українським народом (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)