віроломно
ВІРОЛО́МНО.
Присл. до віроло́мний.
Часом щось схоже на докір ворушилося у серці, навіть здавалося, що чинить [Малуша] віроломно (Б. Лепкий);
– Як бандити, напали, – каже він. – Без попередження, віроломно, безчесно... Богдан, нахмурившись, стоїть біля столу (О. Гончар);
Татарські добичники .. і самі почали вистежувати козаків, щоб, знищивши їхню варту, віроломно налетіти на українські міста й села (з наук.-попул. літ.);
Коли ж Б. Хмельницький кинувся за татарами, щоб вернути їх, хан віроломно затримав його і позбавив можливості керувати боєм (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)