віроломність
ВІРОЛО́МНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. віроло́мний.
Газети нападали на Росію за те, що вона взялась допомагати Сербії, кричали про миролюбність австрійського імператора і віроломність російського царя (В. Гжицький);
– Ні, над тим я не думав. Я думав об віроломності супроти других, а це знов щось інше (О. Кобилянська);
Незабаром Ігор познайомився з князівською віроломністю і справжньою війною (В. Малик);
З честю повернувшись додому, Акір карає Анадана, гірко докоряючи йому за віроломність (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)