вістунка
ВІСТУ́НКА, и, ж.
Жін. до вісту́н 1, 3.
Вона тільки підвела очі на вістунку байдуже, не спитала її ні про що (Марко Вовчок);
Коли бог світла .. сотворив цвіти [квіти], фіалки перші розцвілися, після них рожі; тому в Персії зовуть фіалку вістункою рож (Уляна Кравченко);
Ота зоря – вістунка твого шляху, Хреста і долі, ніби вічна мати, вивищена до неба (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)