вітритися
ВІ́ТРИ́ТИСЯ, ві́трю́ся, ві́три́шся, недок., розм., рідко.
Мандрувати.
Хто вітриться кудись шукать якогось раю – Тому я приказку стареньку нагадаю: Там хороше, де нас нема (Л. Глібов).
ВІ́ТРИТИСЯ, иться, недок.
Бути під дією вітру.
Княжа гора вітриться тьмавими сплесками під грізними крильми могутньої й невідворотної птиці (Є. Гуцало);
// безос.
З проводів Опанас Васильович повертався мовчазний. Надворі було холодно, вітрилось, немов навмисне у таку негоду, зовсім не весняну, довелось розстатися (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)