вітряниця
ВІТРЯНИ́ЦЯ¹, і, ж., діал.
Буря.
Здавалось, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола. Фронт мовчав чи його не чути було за вітряницею (О. Гончар).
ВІТРЯНИ́ЦЯ², і, ж.
Народна назва анемони; вітряк (див. вітря́к²).
Квітки вітряниці закриваються на ніч і перед дощем – як спосіб захисту пилку від вологи (з наук.-попул. літ.);
Льон український, вітряниця лісова занесені до Червоної книги (з наук.-попул. літ.).
ВІТРЯНИ́ЦЯ³, і, ж., розм., рідко.
Те саме, що вітря́нка.
Думка про Лавріна морила його [Сироватку] незгірш за пекельну хворобу – вітряницю (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)