віття

ВІ́ТТЯ, я, с., збірн.

Віти.

І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Густе віття поперепліталось межи собою (М. Коцюбинський);

Зашумів буковим віттям прадавній ліс (В. Кучер);

Зрідка дощить високе серпневе небо, .. і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. віття — ві́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віття — див. вітка  Словник чужослів Павло Штепа
3. віття — -я, с., збірн. Віти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. віття — див. гілка  Словник синонімів Вусика
5. віття — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І.  Словник синонімів української мови
6. віття — Ві́ття, -ття, -ттю, -ттям, на -тті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. віття — ВІ́ТТЯ, я, с., збірн. Віти. Густе віття поперепліталось межи собою (Коцюб., І, 1955, 458); Зашумів буковим віттям прадавній ліс (Кучер, Дорога.., 1958, 60).  Словник української мови в 11 томах
8. віття — Віття, -тя с. соб. Вѣтви. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79.  Словник української мови Грінченка