віхара
ВІХА́РА, и, ж.
Індійський монастир, в якому постійно живуть буддійські ченці; монастирський гуртожиток.
Нині віхари можна побачити при академіях для буддійських ченців, а в давнину їх розташовували лише в непрохідних диких джунглях, на гірських вершинах і в найбільш віддалених малодоступних місцях (з наук.-попул. літ.);
Найдавнішу віхару (її відносять до п'ятого століття нашої ери) знайдено в Бенгалії. Жило в цьому давньому монастирі більш як півтисячі ченців (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)