в'язь
В'ЯЗЬ¹, і, ж.
1. Вид старовинного декоративного письма, в якому окремі літери й слова зливаються в суцільний орнамент.
Над дверима слов'янською в'яззю напис: “Українська книгарня” (А. Головко);
Дрібною арабською в'яззю, але ще не задавненим чорнилом було там написано: “Аллагу акбар” (Іван Ле);
* Образно. Придумав назву [комедії] “Молода кров”, перебирав прізвища дійових осіб, персонажів, сюжетну в'язь (О. Довженко).
2. У будівництві – спосіб скріплювання дерев'яних частин будівлі врубуванням.
Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в'яззю випинаються дугові фронтончики (М. Стельмах).
3. бот. Те саме, що за́в'язь.
Онисько знайшов аж десять стиглих кавунів, у котрих коло хвостика кучерява в'язь поприсихала (І. Нечуй-Левицький);
Старий підходить до озера, на якому ворушаться надвечірні дукати сонця і перша в'язь молоденької, дрібної, мов просо, ряски (М. Стельмах).
4. мех. Матеріальні обмеження, що накладаються на стан або рух механічної системи.
Механічні в'язі, що не міняються з часом, називаються стаціонарними (з навч. літ.).
В'ЯЗЬ², я, ч.
Прісноводна риба родини коропових.
Кльов цього разу був гірший, .. але він таки впіймав в'язя, двох підлящів (Ю. Мушкетик);
В листопаді можна ще половити в'язя. Наприкінці осені ця обережна риба стає ненажерливою (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)