габілітуватися
ГАБІЛІТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., зах.
Складати іспит на право читати лекції в університеті.
На великий гнів деяких моїх близьких братів-русинів, наважився скласти з відзнакою докторат із славістики у Відні та габілітуватися на викладання української літератури у Львівському університеті (І. Франко);
1929 року Гадамер габілітувався під керівництвом Гайдеггера, написавши роботу про етику Платона (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)