гагакання
ГАГА́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. гага́кати і звуки, утворювані цією дією.
Можна було побачити таких ось величезних гусей. Причому не тільки за розмірами, а й за потужним трубним гагаканням (із журн.);
– Сумно, справді, стояти так і слухати гагакання дяків (Панас Мирний);
Од причілкового вікна долітало голосне, з присвистом, з гагаканням хропіння (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)