гадючище
ГАДЮ́ЧИЩЕ, а, с. і ж.
1. Збільш. до гадю́ка 1.
– Отакенна гадючище! Оповила кругом будячину, голову виставила проти сонця та й сичить (Панас Мирний);
Я купаюсь собі, а потім зирк на берег, придивилась: там велике гадючище повзає (з мемуарної літ.);
І як спеціально в горах, на цій єдиній стежці, якою ішли туристи, лежала гадючище! (із журн.).
2. перен., зневажл. Підсил. до гадю́ка 2.
Не пощастило моєму братові: у нього не сусідка, а гадючище! (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)