гадючка
ГАДЮ́ЧКА, и, ж.
Зменш. до гадю́ка 1.
Коли мені дуже погано, мені завжди сняться сни, в яких я з чуттям божевільного жаху, огиди й одчаю бабраюсь в якій-небудь ямі, повній жаб, червей, гадючок (В. Винниченко);
– Диви, яка чудесна червоненька гадючка! (Олесь Досвітній);
* Образно. Після травневих дощів з жартівливим гуркотом грому й грайливими гадючками блискавок у червні зайшла тривала година, що наприкінці місяця перетворилася на спеку, а далі в нерухомому розпеченому повітрі зависла посуха (Б. Антоненко-Давидович);
* У порівн. Батіг в'ється за ним по землі, наче гадючка (М. Коцюбинський);
Потічок, що біг досі вузенькою гадючкою, розливається тепер в широке плесо (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)