гайдамачити
ГАЙДАМА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм.
Розбишакувати.
– Тепер небезпечно в лядському краї: ляхи гайдамачать по лісах, по дорогах... (М. Старицький);
– Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою (Ю. Яновський);
Гайдамаків викликали до Глухова на суд і допитували, чи справді вони гайдамачили з відома Коша Запорозького, а награбоване добро привозили на Січ і розподіляли між військовою старшиною (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)