гайта

ГА́ЙТА, ГА́ТЬТА, виг., діал.

Цабе, сабе.

– Але й найкращий візник далеко не заїде, коли коні погані, – казав гетьман, – коли один все гайта тягне, а другий вісьта повертає (Б. Лепкий);

У передку воза сидів Павло. Він щосили поганяв коні, покрикував: “Вішта... гайта!” (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. гайта — -и, ж., діал. Шльондра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гайта — Гайта! меж. При управленіи лошадью: направо. Желех. --------------- Гайта, -ти ж. Распутная дѣвка. Желех.  Словник української мови Грінченка