гайта

ГА́ЙТА, ГА́ТЬТА, виг., діал.

Цабе, сабе.

– Але й найкращий візник далеко не заїде, коли коні погані, – казав гетьман, – коли один все гайта тягне, а другий вісьта повертає (Б. Лепкий);

У передку воза сидів Павло. Він щосили поганяв коні, покрикував: “Вішта... гайта!” (С. Скляренко).