галасування
ГАЛАСУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. галасува́ти.
Все те галасування [брехання собак, ревіння корів] то піднімалося разом, то затихало (І. Нечуй-Левицький);
Галасування [різних літературних угруповань] примусило лише витримано чекати, поки замість крику почуто буде ясну думку, позитивну програму (В. Еллан-Блакитний);
– День добрий, Климихо! – гукнула Гапка, бо треба було перекричати галасування підсвинка (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)