галасувати
ГАЛАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Зчиняти галас (у 1 знач.); дуже кричати.
Всі говорили, галасували на всю хату, не знали, де сісти, де стати (І. Нечуй-Левицький);
Галасували в гіллі осокорів граки (С. Ковалів);
Це ж військові колони, мабуть, збилися з напрямку вночі, напоролися одна на одну, зачепилися одна за одну і тепер галасують, не можуть розминутися (І. Багряний);
* Образно. Уже вечір. За вікном галасує й б'ється в шибки вітер (В. Винниченко).
2. перен., зневажл. Виявляти підвищений інтерес до якого-небудь питання, активно обговорюючи його, привертаючи до нього увагу широкої громадськості.
А скільки галасували навколо майбутнього процесу! Подейкували, що Новицький уже й дірочку провертів було в мундирі для ордена... (М. Олійник);
– А другий намагався боротися. Але .. довелося вжити відповідних заходів, щоб він не галасував (В. Владко).
Словник української мови (СУМ-20)