галечник

ГА́ЛЕЧНИК, у, ч., геол.

Пухка осадова гірська порода, яка складається з гальки, гравію та піску і використовується в будівництві.

За петрографічним складом галечнику можна встановити напрям знесення уламкового матеріалу (з наук. літ.);

Галечник і гравій є невологомісткими породами (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. галечник — га́лечник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. галечник — -а, ч. Пухка осадочна гірська порода, яка складається перев. з гальки з домішками гравію та піску, іноді – глини.  Великий тлумачний словник сучасної мови