галечник

га́лечник

-а, ч.

Пухка осадочна гірська порода, яка складається перев. з гальки з домішками гравію та піску, іноді – глини.

Значення в інших словниках

1. галечник — га́лечник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. галечник — ГА́ЛЕЧНИК, у, ч., геол. Пухка осадова гірська порода, яка складається з гальки, гравію та піску і використовується в будівництві. За петрографічним складом галечнику можна встановити напрям знесення уламкового матеріалу (з наук. літ.); Галечник і гравій є невологомісткими породами (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах