галявина
ГАЛЯ́ВИНА, и, ж.
Вільне від дерев і кущів місце серед лісу; прогалина в хлібах, очереті і т. ін.
Чи ти знаєш, що я оце женюся!.. – Ще що вигадай!.. – обізвався дід Оникій, виступаючи з-за вишень на галявину (І. Нечуй-Левицький);
Сосни й молодий березняк розступилися, і перед Володею відкрилася невелика галявина (О. Донченко);
Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (О. Гончар);
* Образно. На небесних галявинах ліниво блищали зорі. Небо тут, там заволоклося хмарами (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)