ганебно
ГАНЕ́БНО.
Присл. до гане́бний.
– Чи на те ж браталась я з тобою, Аби мала так ганебно зрадить? (Леся Українка);
– Самолюбство у вас скажене. Як воно дозволило вам так... ганебно для вашої гордості поводиться з моїми старими? (В. Винниченко);
Невже я мiг, забувши поклик горнiй, Ганебно жити в кривдника мого... (І. Кочерга);
// у знач. пред.
– Тяжко втрачати кохану істоту... але жити ілюзією ганебно... (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)