гаолян
ГАОЛЯ́Н, у, ч.
Однорічна посухостійка зернова рослина родини злакових із високим стеблом і широким листям; китайське просо.
Кінні козаки з довгими списами виловлювали по хащах високого гаоляну розбійників-хунхузів, які шпигували, руйнували залізницю (Б. Антоненко-Давидович);
Зерно гаоляну переробляють на крупу, борошно, спирт, використовують на корм худобі (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Ми ростем у голім полі гаоляном... (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)