гарбання
ГА́РБАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. га́рбати.
Дитяча безтурботність і довірливість [українців] не раз були причиною до бідування, до гарбання, до ворожих навал... (О. Ільченко);
Він був таким спритним на гарбанні, що міг навіть решетом ухопити сонце (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)