гармонувати
ГАРМОНУВА́ТИ, у́є, недок.
Те саме, що гармоніюва́ти 2.
І море, і поле, і небо – все велично гармонувало між собою, заспокоювало душу, давало розгін думкам (О. Гончар);
На поясі в служки теліпався важкий кольт, що чудово гармонував із бронзовим розп'яттям падре (І. Білик);
Вишукані інтер'єри того саду, що так гармонують з усіма його компонентами, витворив славетний ландшафтний художник Лебрен (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)