гармонізування
ГАРМОНІЗУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. гармонізува́ти.
П. Демуцький мав теж чималі заслуги в записуванні й гармонізуванні народних пісень (В. Самійленко);
Увесь устрій давньогрецького церковного співу мав мелодійний характер, не допускаючи гармонізування мелодій (з навч. літ.);
Задля гармонізування відносин природи та людини варто зробити спробу об'єднати всі стратегії природокористування (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)