гармоніювати
ГАРМОНІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. муз. Те саме, що гармонізува́ти 1.
Пісні в хорі оброблялися обережно, шанобливою рукою; керівник, сам композитор, тільки гармоніював їх мелодії (І. Волошин).
2. тільки 3 ос., з ким – чим. Бути у відповідності з ким-, чим-небудь; гармонувати.
Темно-русяве волосся прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Н. Кобринська);
Волосся її вже давно побіліло, і ця сивина не гармоніювала з очима, в яких ще світилися молоді, яскраві вогники (В. Собко);
– Геніальною була та українська жінка, яка першою отак побілила хату .. І як гармоніює оте біле із зеленню верб, із рожами червоними, із барвою неба (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)