гарцівник
ГАРЦІВНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто гарцює на коні.
Падишах з узгір'я дивився на гарцівників (З. Тулуб);
Хан сторожко приглядався до гарцівників і враз охнув, побачивши, як один сеймен злетів з коня і простягнувся на полі ногами до татарського табору (Р. Іваничук).
2. діал. Жартівник, пустун.
Гарцівник і веселун, він полюбляє впадати за дамами (із журн.);
// Танцюрист.
Бути танцюристом – справа не з легких, треба багато в чому себе обмежувати, тістечка та цукерки – їжа не для гарцівників (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)