гарцівник
ГАРЦІВНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто гарцює на коні.
Падишах з узгір’я дивився на гарцівників (Тулуб, Людолови, II, 1957, 526).
2. діал. Жартівник, пустун;
// Танцюрист.
Словник української мови (СУМ-11)ГАРЦІВНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто гарцює на коні.
Падишах з узгір’я дивився на гарцівників (Тулуб, Людолови, II, 1957, 526).
2. діал. Жартівник, пустун;
// Танцюрист.
Словник української мови (СУМ-11)