гарячінь

ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж.

Гаряче повітря; спека.

Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (З. Тулуб);

Глибоко ткнув [Григорій] руку в один засік і швидко вихопив назад – обпекла сперта гарячінь (М. Стельмах);

Все довкола неживе, штучне, синтетичне (бо з живого у цій барвистій піалі був лише він, Пігмаліон) щедро видихувало настояну за довгий тутешній день на сяєві трьох сонць суху, млосну гарячінь (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. гарячінь — гарячі́нь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гарячінь — -і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарячінь — див. спека  Словник синонімів Вусика
4. гарячінь — ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1. Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35).  Словник української мови в 11 томах