гарячінь

ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1.

Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35).

Значення в інших словниках

1. гарячінь — гарячі́нь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гарячінь — -і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарячінь — ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж. Гаряче повітря; спека. Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (З. Тулуб); Глибоко ткнув [Григорій] руку в один засік і швидко вихопив назад – обпекла сперта гарячінь (М.  Словник української мови у 20 томах
4. гарячінь — див. спека  Словник синонімів Вусика